Куди веде розслідування вбивства на Жуковому острові?

НОВИНИ

Наше місто
Вхід на сайт

Куди веде розслідування вбивства на Жуковому острові?

PostDateIconП'ятниця, 27 листопада 2009, 22:26 |


Продовження. Початок читайте тут  Куди веде розслідування вбивства на Жуковому острові?

Ігор Нонік – головний підозрюваний у справі про вбивство Олександра Гончарова, пенсіонера, який протидіяв незаконному видобутку піску на Жуковому острові. Нонік дав відповіді на запитання щодо своєї причетності до злочину. Він вже п’ятий місяць перебуває в СІЗО, тому листуватися довелося через адвоката.

Цілком очікувано, затриманий відкинув свою участь і в організації вбивства і в незаконному видобутку піску, проти якого протестував загиблий Гончаров.

- Ви займалися видобутком піску на Жуковому острові?

- Ні.

- Ви були знайомі із вбитим Олександром Гончаровим?

- Ні.

- Де ви були в день вбивства Олександра Гончарова – 26-го травня 2009р.?

- На роботі.

Решта відповідей майже такого ж змісту: "не знаю", "не був", "не притягався".

Тим не менше, є всі підстави сумніватися в тому, що Ігор Нонік каже правду. Нам вдалося зібрати достатньо доказів і свідчень, щоб зробити наступні висновки:

По-перше, у Ноніка був мотив нейтралізувати Гончарова.

По-друге, підприємець переховувався від слідства і не намагався повідомити про свою непричетність.

По-третє, його родичі та адвокат плутаються в свідченнях та наводять суперечливу інформацію про дії бізнесмена до і після вбивства.

А ще, в тому, що сталося, безпосередньо замішані керівники Голосіївського райуправління столичної міліції.

Ось, як все це могло трапитись.

Щирий кум

Троє київських підприємців: Ігор Нонік, Олександр Гончар (не плутати із загиблим Гончаровим) та Олег Чадій дізналися про вигідний бізнес: нелегальний видобуток піску на Жуковому острові.

У Ноніка був кум – майор Ігор Лагута, який працював в місцевій міліції заступником начальника відділу по боротьбі з економічною злочинністю Голосіївського райуправління.

Начальником Лагути, був підполковник Олександр Асадчих, до якого ми безуспішно зверталися за коментарем в першій частині розслідування.

Зараз важко встановити, хто був ініціатором створення "піщаної фірми". Можливо, саме Лагута "підкинув" Ноніку бізнес-ідею. Наші джерела в правоохоронних органах стверджують: Лагута особисто не міг через роботу в міліції займатися створенням такого бізнесу. Він міг доручити всі організаційні питання комерсантам, а сам забезпечував би прикриття.

Можливе й інше пояснення: Нонік, який є власником кількох малих підприємств в Голосіївському районі, вирішив розширити "бізнес-імперію" за рахунок незаконного видобутку піску. І звернувся до кума-міліціонера з проханням про "дах" для майбутнього бізнесу.

Так вже траплялося. Наприклад, сам Нонік на пряме питання: "Чи зверталися ви раніше до Лагути з приводу захисту і допомоги у вирішенні ділових питань?", відповів: "Так".

Не менш відвертою була і дружина Ноніка – Вікторія. В інтерв’ю вона не приховувала: її чоловік неодноразово просив майора Лагуту по допомогу для вирішення проблем в бізнесі. "Серед наших друзів та кумів – багато хто працює в правоохоронних органах. Ігор з ними підтримує дуже тісний зв’язок. Зрозуміло, що люди допомагають одне одному в різних ситуаціях, особливо коли людина займається бізнесом".

На поточнююче питання в чому полягала допомога, Вікторія Нонік відповіла: "Якісь проблеми вирішувати. Десь якесь питання допомогти закрити…Ну, хіба ви не знаєте, як правоохоронні органи "закривають" будь-які питання?!".

Відвертість, з якою це сказано, вражає. Адже така плідна співпраця між бізнесменом та правоохоронцем юридичною лексикою називається: "корупція" та "зловживання службовим становищем". За це передбачена кримінальна відповідальність. Але для багатьох, це вже стало нормальними обставинами життя.

Навесні піщане підприємство запрацювало. Дружина іншого підозрюваного – Олександра Гончара – Катерина, не заперечує, що в квітні місяці цього року земснаряд вже мив пісок на Жуковому острові. Більше того, Вікторія Нонік підтвердила, що їхній земснаряд працював саме біля будинку Гончарова.

Цікаво, що злочину в цьому вона та Катерина Гончар не вбачають. Дослівно Вікторія сказала наступне: "Подумаєш, тільки й того що заважали Гончарову рибу ловити!".

Те, що намивання піску дійсно відбувалося підтвердив й третій компаньйон Ноніка – Олег Чадій. Він визнав факт нелегального встановлення земснаряду: "…кілька пробних запусків". За оцінками екологів, ці "пробні запуски" коштували руслу Дніпра двадцять тисяч тонн піску.

Таким чином, аргументи Ноніка та його адвокатів про непричетність бізнесмена до намивання піску, спростовуються його ж родичами та колегами.

Протестуй – не протестуй…

Покійний Олександр Гончаров, поблизу якого підприємці розгорнули свій "промисел" став скаржитися на них в правоохоронні органи. Голосіївське райуправління міліції, майже ніяк на його скарги не реагувало. Чому не реагувало – не важко здогадатися.

Скарги потрапляли у відділ по боротьбі з економічною злочинністю, яким керували вже відомі офіцери міліції. Порушувати кримінальну справу проти кума Ігор Лагута якось не дуже квапився.

За даними наших джерел, Гончаров викликав міліцейський патруль на Жуків острів телефоном щонайменше вісім разів. І як мінімум дві скарги оформив в райуправлінні письмово.

Натомість, міліція таку активність вбитого чомусь не помітила. На наш офіційний запит заступник начальника слідчого управління київського міліцейського главку Дмитро Лопащук відповів: "…До райуправління надійшло лише два телефонні дзвінки покійного Гончарова і жодного письмового звернення".

Хоча, про те, що Гончаров носив письмову скаргу до райуправління він сам розповів в інтерв’ю на камеру за тиждень до вбивства. За словами вбитого, на виході з "райвідділу" його перестрів невідомий бізнесмен, який запропонував, підвезти його додому на машині.

Яким чином невідомий бізнесмен так оперативно дізнавався куди і коли приходив скаржитися Гончаров? Очевидно, що тільки маючи надійне джерело в міліції.

Дорогою комерсант спочатку просив не заважати видобутку піску, а потім почав погрожувати. У відповідь на незгоду Гончарова припинити протести, пригрозив: "Тоді ми тебе взагалі закриємо!". Що він мав на увазі – загиблий так і не пояснив.

Ігор Нонік до побиття

Але буквально за кілька днів після цієї зустрічі до міліції звернувся сам Ігор Нонік із заявою про крадіжку. Це підтвердили наші джерела в правоохоронних органах. Нонік стверджував, що в нього вкрали гаманець та мобільний телефон, коли він відпочивав на Жуковому острові.

В крадіжці Нонік звинуватив Гончарова, який мешкав неподалік. (Цікаво, що нам Нонік відповів, що ніколи не знав Гончарова і не мав з ним конфліктів).

Тоді міліція відмовилася порушувати кримінальну справу за цією заявою. А через кілька днів, 26-го травня, сталося вбивство Гончарова.

В цей же день, були затримані і відпущені за годину після затримання працівники земснаряду. Адвокати Ноніка це підтвердили у своїй скарзі до Генпрокуратури. Серед відпущених могли бути вбивці Гончарова.

На причетність бізнесмена Ноніка до злочину вказує не лише його нещирість, а й те, що він ретельно переховувався від правоохоронців.

Ось факти:

А я на морі!

Вікторія Нонік стверджує, що 1-го червня її чоловік поїхав на сесію до Кіровограда, де він навчався заочно на першому курсі Кіровоградського Національного Технічного Університету.

Саму Вікторію 5 червня працівники карного розшуку затримали і допитали, а також повідомили про те, що Ноніку необхідно з’явитися до міліції. 8-го червня Нонік був оголошений в розшук, а міліція повідомила, що їй відомі імена замовників вбивства.

Вікторія Нонік та її адвокат

Про дії та вимоги міліції дружина Ноніку так і не повідомила. Оскільки: "…Чоловік забув вдома мобільний. Та й взагалі турбувати його не хотіла". З її слів виходить, що вони не бачилися і не розмовляли майже півтора місяці: з 1-го червня аж до моменту затримання 9-го липня. І нічого дивного вона в цьому не вбачає. "А що тут такого? Чоловік часто їздив у тривалі відрядження…".

В тривале відрядження, та ще й без мобільного…  Ігор Нонік ховався?

Невинна людина навряд чи стала б уникати спілкування з дружиною чи навколишнім світом стільки часу.

Зрештою, під час інтерв’ю Вікторія несподівано змінила хід думок і сказала, що "чоловік не поспішав їхати з Кіровограда, оскільки друзі йому, напевно, переказали про те, що міліція намагається зруйнувати його бізнес та залякати родину, тому він і не хотів йти назустріч небезпеці".

На питання, чому дорослий чоловік, який ні в чому не винен, замість захисту бізнесу і родини вибрав тактику переховування, зрозумілої відповіді дати не змогла, сказавши: "Ну, так він вирішив…".

Якщо він боявся катувань та знущань з боку міліції в разі затримання, то чому просто не передав журналістам записку із заявою про свою непричетність до вбивства? Чому адвоката найняв вже після затримання, а не тоді, коли йому стало відомо про переслідування?

1-го липня Нонік пересклав, за словами дружини, останній іспит в Кіровограді і поїхав до Ялти відпочивати після сесії. Це ми спробували з’ясувати у самого Ноніка.

- Де ви перебували з моменту вбивства Гончарова (26 травня) і до моменту свого затримання (9 липня)?


- На сесії і на морі.

Його бізнес та родину рвуть на шматки, а він на морі… Важко повірити в те, що підприємець не продовжував ховатися від слідства. Зрозуміла це і Вікторія, яка пізніше додала, що чоловік поїхав з Кіровограда до Ялти через те, що в нього були справи в місцевій філії його фірми. Фірма займалася наданням послуг мобільного зв’язку.

Саме мобільний зв’язок і став для Ноніка фатальним. Його місцеперебування очевидно, вирахували через прослухування телефону близьких. Вікторія зізналася, що під час її допиту в Голосіївському РУ 5-го червня, який особисто проводив начальник райуправління Віталій Стрижак, міліціонер їй сказав, що всі телефони прослуховуються, а за нею та друзями ведеться спостереження.

Агентство "горящих" тортурів

Після затримання, як свідчить адвокат Ноніка, підприємця кілька разів били правоохоронці і змушували зізнатися в організації вбивства Гончарова.

Як доказ наводять фотографії підприємця зі слідами тілесних ушкоджень (див. фото).

Як твердить адвокат Ноніка Анатолій Грабчак, на жаль, й по сьогодні немає рішення суду з приводу катувань затриманого Ноніка і ніхто зі співробітників міліції не поніс покарання за скоєне.

Тим не менше, якщо факти побиття Ноніка справді підтвердяться і отримають належну оцінку суду чи прокуратури, варто поставити ще одне запитання: з якою метою правоохоронці катували бізнесмена?

Адже зібрати докази, що вказують на його причетність до злочину не так вже й важко. Нам це вдалося за кілька місяців без спеціальних повноважень чи засобів стеження.

І хоча адвокат Ноніка наполягає на відсутності речових доказів проти його підзахисного, зібраних даних достатньо, щоб констатувати: Ігор Нонік був причетний до видобутку піску, а Олександр Гончаров йому дуже заважав.

Певно що, правоохоронці дійшли аналогічних висновків.

Єдине, що їх збентежило – це участь у справі керівництва відділу по боротьбі з економічної злочинністю (ВБЕЗ) Голосіївського райуправління міліції.

Не важко припустити: слідство свідомо покладає провину за все, що сталося, на підприємця Ноніка і намагається вивести майора Лагуту та його начальника підполковника Асадчих "з під удару".

Можливо тому і катували Ноніка, щоб він взяв всю провину на себе і мовчав про участь у справі міліцейських чинів?

Вбивство Гончарова викликало значний резонанс серед громадськості. Наші джерела в правоохоронних органах повідомили, що міліція змушена була через це провести внутрішню перевірку серед працівників Голосіївського райуправління.

Коли за два місяці галас вщух, перевірка закінчилася тим, що ніхто не був притягнутий до кримінальної відповідальності.

Підполковник Асадчих був переведений на аналогічну посаду – керувати ВБЕЗ в Оболонське райуправління. А Ігор Лагута проходить по справі Ноніка лише як свідок і переведений працювати до лінійного управління залізничної станції Ворожба Білопільського району Сумської області.

Олександр Асадчих категорично відмовився з нами спілкуватися. А от з Ігорем Лагутою відбувся цікавий діалог:

- Адвокати Вашого кума Ігоря Ноніка стверджують, що Ви разом з іншими правоохоронцями чините тиск на нього, щоб він визнав свою провину в організації вбивства Гончарова, це так?

- Ні, та ну що ви… Я нічого не чиню…

- А Ви знали про незаконний видобуток піску на Жуковому острові чи були причетні до цього?

- Ні. Я навіть не знаю де це, і не знаю, хто там що видобував…

- Ви зараз працюєте на залізничній станції Ворожба в Сумській області?

- Так.

- Вас туди перевело керівництво?

- Ні, я сам перевівся.

- Ви захотіли працювати не в столичному райуправлінні, а десь в глибокій провінції?!

- Так. Мені запропонували – я погодився.

- І ви саме там на станції працюєте?

- Так, я там працюю.

Непросто повірити в те, що офіцер міліції з доброї волі кине роботу в столиці і поїде працювати звичайним оперативником на далекий "полустанок". Тим більше, що це не правда.

В кадровій службі МВС нам повідомили, що Ігор Лагута тільки стоїть на обліку у Ворожбі, а працює в Києві. За безстроковим відрядженням на станції Київ-Пасажирський.

Оригінальними виглядають і зізнання майора Лагути в тому, що він не знав про незаконний видобуток піску на Жуковому острові. Журналісти та екологи про це волали сім років поспіль, закидуючи зверненнями та скаргами різні силові структури, в тому числі, і Голосіївське райуправління міліції. А людина, яка мала на цей злочин реагувати першою – про це нічого не знає.

Беззаперечним доказом про причетність міліціонерів та підприємців до вбивства, могли б стати свідчення самих вбивць Гончарова.

Але в їхньому пошуку ніхто не зацікавлений. В ньому не зацікавлені Нонік з компаньйонами. Оскільки, вбивці, як свідчать наші джерела, працювали на видобутку піску і можуть розказати, про те, як злагоджено працював той бізнес. І хто давав їм доручення розібратися з Гончаровим.

В пошуку вбивць не зацікавлена і міліція, оскільки тоді швидко постане питання: хто і чому їх відпустив на волю, одразу після затримання з Голосіївського райуправління міліції?

"Справа Гончарова" має всі шанси повторити долю багатьох інших резонансних вбивств в Україні. За деякий час, її можуть просто "спустити на гальмах", не покаравши ні виконавців, ні весь ланцюжок організаторів.

Дмитро Гнап, бюро "Свідомо", для УП

pravda.com.ua



 

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Громадське ТБ
Курс валют